Діяльність міністра ісповідань Ради Народних Міністрів Української Народної Республіки професора Івана Огієнка (1919–1922)

Анотація

Стаття присвячена аналізу діяльності професора Івана Огієнка на посаді міністра ісповідань Ради Народних Міністрів Української Народної Республіки, його впливу на громадське та релігійне життя в Україні під час національно-визвольної боротьби нашого народу у 1917–1921 рр. Зважаючи на важливість і авторитет особи професора Івана Огієнка (в майбутньому – митрополита Української Греко-Православної Церкви в Канаді 1951–1972 рр. Іларіона (Огієнка), автори намагались висвітлити державотворчу діяльність цієї історичної особи під час військового захисту українського народу від агресії на початку XX ст. як від Сходу, так і від Заходу. Окремо проаналізовано рішучий супротив проросійського єпископату й духовенства активній діяльності міністра ісповідань Української Народної Республіки проф. Івана Огієнка щодо українізації православного богослужіння, а також розглянуто турботу міністра про міжнародне визнання автокефалії Української Православної Церкви. Крім того, здійснено спробу на основі наявних і доступних архівних та документальних джерел розкрити важливу на той час (як і сьогодні) проблему церковно-державних відносин, яка мала одну мету – визнання Української держави та її керівництва у 1919–1921 рр.

The article focuses on analysis of activity of Professor I. Ohienko as a Minister of religion and his influence on public and religious life in Ukraine during national liberation struggle of our people during 1917–1921. Considering the importance and authorityof Professor I.Ohienko (who became the Metropolitan Ilarion (Ohienko) of the Ukrainian Greek-Orthodox Church of Canada during 1951–1972), the authors of the study tried to show the state acivity of this historycal person during military defense of the Ukrainian people against aggression at the beginning of the XXth century both from the East and the West. The fact of strong opposition of the pro-Russian episcopate and clergy to the vigorous activity of the Minister of religion of the Ukrainian National Republic, Prof. I.Ohienko was considered separately as well as the Minister’s concern for international recognition of autocephaly of the Ukrainian Orthodox Church. In this artcle an attempt was made, on the basis of existing and accessible archive and documentary sources to reveal the problem of church-state relations that was important at that time (as well as today) which had one purpose – the recognition of the Ukrainian state and its government in 1919–1921. It is significant for this study to involve archive and documentary sources that need further enquiry because not all of these sources are accessible for technical or other reasons. The aim of the study is to reveal the problem of the tragic past and encourage contemporary Ukrainian historians, theologians and religious scholars to in-depth study of eminent personalities. The relevance of the study. This year marks the centenary since the appointment of Prof. I. Ohienko as a Minister of religion who actively contributed to realization of the idea of autocephaly of UOC, the basis for which was established by the Law of 1 January 1919 [67, p. 3], and the Decree of the Directory of the Ukrainian National Republic of 7 October 1919 [65, p. 58–59], undoubtedly coauthored by I.Ohienko himself. The analysis of recent study. The following Ukrainian church researchers have dealt with this issue of study: Andrusyshyn B. [71], Liakhotskyi V. [77, 78], Nestulia O. [80], Starodub A. [82, 83], Tymoshyk M. [84], and the archpriest Yosyfchuk M. [76]. Ariev V. [75]. A separate general negative assessment of the activity of the Ukrainian authorities in 1917–1921 for the establishment of autocephaly of the Ukrainian Orthodox Church was made by contemporary Russian historians – Shkvarovskyi M. [85, p. 106], and the archpriest Tsypin V. [86, p. 366, 379] but they did not mention Prof. I. Ohienko. At the end of the study a photo, a brief biography of Professor Ivan Ohienko and the text of the Decree on autocephaly of the UOC of 7 October 1919 are provided for review and analysis.