КОДИКОЛОГІЯ ТА ТЕКСТОЛОГІЯ ІТАЛИ

Анотація

У статті досліджується рукописна традиція давньолатинської версії Біблії в основних кодексах  IV–ХІІІ ст.; манускрипти класифікуються за  африканським, європейським, італійським та іспанським типами латинського перекладу. Вказано принципи їх типології та описано текстологічні особливості основних рукописів кожної групи. Окрім рукописної спадщини книг давньолатинського перекладу Біблії, зазначено використання його типів у творах латиномовної патристики. Проаналізовано інтерполяції, перекручення, буквалізми латинського перекладу в окремих кодексах Італи. Подано палеографічні та кодикологічні характеристики рукописів Італи; значна увага в статті приділена опису білінгвальних греко-латинських манускриптів і т. зв. рукописів розкоші в техніці хризографії. Розглянуто тексти в окремих рукописах, які виявляють ознаки різних відгалужень однієї традиції. Незважаючи на розмаїття варіантів, простежується ознаки спільності, що свідчить про наявність єдиного архетипу. Висловлюються припущення щодо місця походження та причин виникнення давньолатинських версій Біблії та їх використання в латинській церковній традиції. Відзначається надзвичайно тривале використання Італи (аж до ХІІІ ст.), навіть після появи перекладу Ієроніма в IV ст. Аналіз рукописного матеріалу дозволив визначити особливості рукописів змішаного типу з текстами Італи та Вульгати. Досліджено  взаємозв’язок між різними версіями давньолатинського перекладу та зауважено його дискусійну оцінку в працях відомих біблійних текстологів. Приділено увагу сучасному стану текстології Італи: систематизації всіх версій давньолатинської Біблії та укладання критичного апарату до текстів Інститутом Vetus Latina в Бойроні (Німеччина).