Ненасильницьке богослів’я: можлива реальність чи утопія? Український контекст

Анотація

У статті розглянуто основні принципи формування православного розуміння війни і миру та їх зв’язку із християнським богослів’ям. На підставі аналізу біблійного матеріалу та історії Церкви автор робить висновок, що ненасильницьке богослів’я є можливою реальністю, для реалізації якого необхідні певні умови. Автор стверджує, що в основі ненасильницького богослів’я лежить розуміння Бога як любові. Бог є джерелом життя та миру, тому будь-яке насильство порушує Божий порядок. Війни виникають через те, що люди перестають сприймати одне одного як ближніх, а починають розглядати як ворогів. Ненасильницьке богослів’я пропонує шлях до миру та злагоди через любов і прощення, вважаючи завданням Церкви в сучасному світі сприяння миру, а не підтримування деструктивних ідеологій. Наведено приклади з церковної історії, які свідчать про те, що ненасильницьке богослів’я залишається життєздатним. Наприклад, перші християни активно проповідували ненасильницьке вчення Христа, навіть якщо це означало для них переслідування та смерть. Порушено питання війни росії проти України та ролі в цьому процесі Російської Православної Церкви. Конкретні кроки, які можуть допомогти реалізувати ненасильницьке богослів’я:
1) популяризація християнськими Церквами на всіх континентах ненасильницьких цінностей через проповідь, освіту, культуру та ЗМІ;
2) розвиток ненасильницьких методів вирішення конфліктів (переговори, арбітраж та інші мирні методи). Ненасильницьке богослів’я — це шлях до мирного та справедливого світу.
Це не утопія, якщо є Бог, але воно вимагає від кожного з нас великої любові, співчуття й терпіння. Великим внеском в популяризацію цього підходу є документ Вселенської Патріархії «За життя світу».

The article deals with the basic principles of the formation of the Orthodox concept of war and peace and their connection with Christian theology. Based on the analysis of biblical material and the history of the Church, the author draws a conclusion that non-violent theology is a possible reality, for the realisation of which certain prerequisites are necessary. The author asserts that non-violent theology is based on the concept of God as love. God is the source of life and peace, so any violence breaks God’s order. Wars occur because people no longer regard each other as neighbours, but as enemies. Non-violent theology offers a way to achieve peace and accord through love and reconciliation, considering the task of the Church in the contemporary world to foster peace rather than to maintain destructive ideologies. The article provides examples from church history that show that non-violent theology remains viable. For example, the first Christians actively preached the non-violent message of Christ, even if it meant persecution and death for them. The issue of Russia’s war against Ukraine and the role of the Russian Orthodox Church in this regard was raised. Particular steps that can help implement non-violent theology:
1) promotion of non-violent values by Christian churches on all continents through sermons, education, culture and the media;
2) development of non-violent methods of resolving conflicts (negotiations, arbitration and other peaceful methods).
Non-violent theology is the way to a peaceful and just world. It is not an utopia, if there is God, but it requires great love, sympathy and tolerance from each of us. The document of the Ecumenical Patriarchate «For the Life of the World» is a great contribution to the popularisation of this approach.