Проблеми переосмислення постаті митрополита Іларіона (Івана Огієнка) та поверення його зарубіжного наукового й творчого спадку (з нагоди 140-річчя від дня народження)

Анотація

У статті простежено ґенезу переосмислення сприйняття реабілітованої історією постаті Івана Огієнка в Україні та з’ясовано обшир і проблематику архівних колекцій в контексті проблем повернення його наукового й творчого спадку на Батьківщину. Основним «будівельним матеріалом» статті є самостійно добутий автором мало відомий досі фактаж на основі безпосереднього опрацювання архівної колекції Митрополита Іларіона (Огієнка) у Вінніпезі та вперше виявленої автором і вже опрацьованої архівної колекції Інституту національної пам’яті Польщі у Варшаві. Цю частину документів і творці архіву, і низка дослідників досі вважали втраченою назавжди. Інтерес до пості видатного діяча українського відродження періодично виникав і згасав на фоні двох протилежних взаємно рухів: розширення кола огієнкознавців із введенням до наукового обігу нових документів, з одного боку, і періодичними спробами відцентрових сил в Україні скомпрометувати цю постать – з іншого. Застарілі наративи присутні й у свіжій постанові Верховної Ради України, де зазначено: відзначаємо 140-річний ювілей все ще «церковного, громадського та політичного діяча, історика Церкви, мовознавця, лексикографа, педагога», а не видатного державника, вченого-енциклопедиста. До сприйняття та промоції саме такого Івана Огієнка, якого передусім за ці характеристики визнав світ, українське суспільство виявилося все ще не готовим.

The purpose of the publication is to trace the genesis of rethinking the perception of the rehabilitated figure of Ivan Ohiienko in Ukraine and to clarify the scope and problems of archival collections in the context of the return of scientific and creative heritage of woodcarving scientists. Research methodology: such general methods as analysis, synthesis,  generalization, deduction, system approach are used. The comparative-historical method made it possible to reveal the general and special in historical phenomena through the prism of one iconic figure, as well as trends in the development of these issues. The scientific novelty is that the main «building material» of the article is a little-known fact obtained by the author himself on the basis of a direct study of the archival collection of Metropolitan Ilarion (Ohiienko) in Winnipeg, and first discovered by the author and already processed archival collection at the Institute of National Poland in Warsaw; this part of the documents is still considered both by the creator of the archive, and a number of researchers lost forever. Conclusions. Interest in the post of a prominent figure of the Ukrainian renaissance arose and faded periodically against the background of two mutually exclusive movements: expanding the circle of Ohiienkologists with the introduction of new documents on the scientific side – on the one hand, and periodic attempts by centrifugal forces in Ukraine to compromise this figure. Outdated narratives are also present in the recent resolution of the Verkhovna Rada of Ukraine: we celebrate the 140th anniversary of the still «church, public and political figure, church historian, linguist, lexicographer, teacher», not a prominent statesman, scientistencyclopedist. Ukrainian society was still not ready for the perception and promotion of Ivan Ohiienko, whom the world recognized primarily for these characteristics.