Суспільно-церковне життя України в XVII столітті як передумова створення Требника святителя Петра Могили

Анотація

У статті здійснено літургічно-богословське та історіософське висвітлення суспільно-церковного життя Української Церкви в XVII ст. як контексту формування рис власне «київського християнства». Зроблено наголос на національних почуттях і боротьбі українців за право на існування в умовах католицької Речі Посполитої, коли національна українська свідомість відчувала кризу занепаду Православної Церкви. Звернено увагу, що на той час в Україні поширювались ідеї Реформації: з’явились протестантські спільноти кальвіністів, лютеран, прихильнів соцініанства й гуситів. Аргументовано, що під ударами Контрреформації та завдяки діяльності ордену єзуїтів реформаційні процеси в Польщі й Литві були зупинені та спрямовані на прозелітизм стосовно православних. Доведено, що висвята Єрусалимським патріархом Феофаном ІІІ 1620 р. єпископів для Київської митрополії на чолі зі святителем Йовом Борецьким стало поштовхом протиставити воюючим католикам слабо організовану та слабо інтелектуально захищену Православну Церкву. З’ясовано, що лише поодинокі князі та магнати залишились вірними православ’ю, як-от князі Григорій Ходкевич і «некоронований король України» Костянтин Острозький. Підкреслено, що з поставленням на київську кафедру святителя Петра Могили настали 22 роки «могилянської доби» – період розквіту духовності й узаконення Православної Церкви в Україні, бо, маючи підтримку серед політичних кіл Речі Посполитої та православної шляхти, митрополит Петро зрівняв у правах православних із католиками на урядовому рівні, засуджуючи втручання держави в церковні справи. При цьому підкреслено, що «Євхологіон, альбо Молитвослов, ілі Требник» 1646 р. Петра Могили є найбільшим внеском київської літургійної школи в загальноправославну богослужбову традицію. Наголошено на Требнику як прагненні святителя синтезувати відправи церковних таїнств за грецькими взірцями з українськими звичаями та латинськими чинами богослужбових книг.

The article provides a liturgical, theological and historiosophical coverage of the social and church life of the Ukrainian Church in the 17th century as the propulsion behind the acquisition of the features of “Kyiv Christianity”. Emphasis is placed on national feelings and the struggle of Ukrainians for the right to exist in the conditions of the Catholic Rzeczpospolita, because the national Ukrainian consciousness every day felt the crisis of the decline of the Orthodox Church. It was noted that at that time, the ideas of the Reformation were spreading in Ukraine: Protestant communities of calvinists, lutherans, supporters of socialism and hussites appeared. It is grounded that under the influence of the Counter-Reformation and due to the activities of the Jesuits, the reformation processes in Poland and Lithuania were stopped and finally turned to proselytism towards the Orthodox. It is proved that the consecration by Patriarch Theophanes III of Jerusalem in 1620 of bishops for the Kyiv Metropolis, headed by St. Job Boretskyi, was the impetus to oppose the poorly organized and intellectually weak Orthodox Church to the warring Catholics. It was revealed that only a few princes and magnates remained faithful to Orthodoxy, such as princes Hryhory Khodkevych and “uncrowned king of Ukraine” Kostyantyn Ostrozhsky. It was noted that with the elevation of St. Peter Mohyla to the Kyivan cathedral, 22 years of the “Mohyla era” came – the time of flourishing of spirituality and legitimization of the Orthodox Church in Ukraine, because having the support of the political circles of the Rzeczpospolita and the Orthodox nobility, Metropolitan Peter equalized the rights of the Orthodox with Catholics at the government level, condemning the state interference in church affairs. In this case, it is emphasized that “Euchologion, or the Prayer, or the Breviary” by Peter Mohyla is the greatest liturgical achievement of the Kyiv liturgical school in the general Orthodox liturgical tradition. It is noted that “The Breviary” was Saint Peter Mohyla’s desire to synthesize the observance of church sacraments according to Greek models with the specifics of Ukrainian traditions and Latin orders of liturgical books.