ДЕЯКІ МІРКУВАННЯ ЩОДО ВИТОКІВ ЄРЕТИЧНОЇ ІДЕОЛОГІЇ «РУССКОГО МІРА»

Анотація

Статтю присвячено актуальному питанню, яке виникло не сьогодні, але значно загострилося з часу повномасштабного вторгнення росії в Україну. Ідеологія «русского міра», маючи свої витоки в московській патріархії, разом із тим не має нічого спільного з Православною Церквою. Здійснено спробу показати імперські амбіції кремля щодо завоювання не тільки територій, але й духовного поневолення українського народу, яке повною мірою почало реалізовуватися після неканонічної анексії Київської митрополії московією через підступ, лукавство та підкуп, що є симонією. Висвітлено наслідки імперського духовного панування, яке, незважаючи на понад столітню боротьбу українського духовенства проти такого засилля, призвело до повної асиміляції як в освіті, мові, архітектурі, мистецтві, так і в богословських і навіть літургійних аспектах. Схарактеризовано позитивні зміни в осмисленні єретичної ідеології «русского міра» світовою науковою спільнотою, Вселенським Патріархатом, автокефальною помісною Українською Православною Церквою та громадянським суспільством і науковцями України, які відкрито засудили як її творців, так і саме вчення. Закцентовано увагу на тому, що, згідно з різними соціологічними опитуваннями, Православна Церква України була й залишається найбільшим релігійним об’єднанням в нашій державі перш за все за рівнем самоідентифікації з нею наших співгромадян та суспільної довіри. У той час, коли приблизно 75 % мешканців України визнають себе православними віруючими, то до відкритого наступу 38 % опитаних належали до ПЦУ, 15 % – до московського патріархату в Україні, а 22 % називали себе «просто православними», а вже в березні місяці, коли тривала жорстока агресія московії, приналежними до ПЦУ визначали себе 52 % опитаних, «просто православних» стало 11 %, а послідовників московського патріархату – лише 4 %. Зроблено висновки про падіння довіри до московії та її церковних інституцій як в Україні, так і по всьому світу. Запропоновано задуматись над розбудовою українського світу, тобто справжнього миру й любові до всіх із плеканням власної історії та помісної Української Церкви.