ГАМАРТОЛОГІЧНА КОНЦЕПЦІЯ ІНОКЕНТІЯ ҐІЗЕЛЯ

Анотація

Статтю присвячено релігієзнавчому та історико-богословському осмисленню змісту й провідних ідей гамартологічної концепції українського духовного інтелектуала ХVІІ ст., одного із найяскравіших представників крила традиціоналістського ісихастського руху — архімандрита Інокентія Ґізеля, українського християнського мислителя періоду пізнього модерну, чиї релігійно-богословські погляди справили визначальний вплив на формування філософської думки в Україні доби бароко. Увиразнено суспільно-історичне тло й особливості світоглядних трансформацій, що визначили динаміку, зміст і ціннісний потенціал богословського мислення під впливом теоретиків та практиків ісихазму на етнічних теренах України. Акцентуючи увагу на специфіці релігійно-філософського трактування важливих релігієзнавчих понять — релігійної віри, моралі та
етики, здійснено релігієзнавчо-богословський аналіз учення Інокентія Ґізеля про гріх та спробу узагальнити основні підходи до трактування природи та походження гріхів, їх класифікації тощо. Обґрунтовано важливість якомога ширшого залучення теоретико-методологічного ресурсу та інтелектуальної спадщини теоретиків української ісихастської традиції в сучасний релігієзнавчо-філософський академічний дискурс, оскільки вони своїми творами на століття визначили не лише траєкторію, а й ідейно-ціннісну спрямованість тлумачення ключових дефініцій християнської релігійно-богословської та антропологічної думки. Їхні науково-богословські трактати постають не лише цінними джерелами про становлення автентичного ісихазму на українських землях, але й глибшого розуміння його когнітивного, духовно-морального та виховного потенціалу. Водночас вони слугують беззаперечними історичними свідченнями антиукраїнської національно-церковної стратегії та запопадливого сприяння поширенню ідеології Москви як третього Риму, яку РПЦ, вступаючи в третє тисячоліття, трансформувала в єресь «руского міра». В умовах сучасних викликів і важких випробувань війною російської федерації проти України, яку цілковито схвалює та підтримує патріарх Кирило Гундяєв, це має неабиякий суспільно-релігійний резонанс і запит на критичне осмислення й переоцінку. А тому провідною ідеєю статті є також визначення ціннісної ролі впливу ісихазму на конституювання не лише ідейно-релігійної спрямованості мислення, а й на транспозиції ісихії в чернечій громаді та на загальносуспільному рівні, що, ми глибоко переконані, має доволі важливе значення, а надто ж коли йдеться про розвиток духовної культури українського народу та збереження його національної та релігійної ідентичності.