БОГОСЛОВСЬКЕ ОСМИСЛЕННЯ ПЕРЕШКОД УЦЕРКОВЛЕННЯ СУЧАСНОЇ ЛЮДИНИ

Анотація

Що ми маємо на увазі, говорячи про завдання православного богослов’я сьогодні? Почати з цього питання потрібно тому, що удавана в ньому підозрілість, з православної точки зору, схоже, переважає зараз у сучасному світі. Для неї характерна редукція богослов’я до даної «ситуації» або «епохи», особливий акцент на «актуальності», що розуміється майже виключно як залежність богослов’я, його завдань, методів і мови від сучасної людини і її специфічно сучасних «потреб». Тому ми з самого початку повинні підкреслити, що Православ’я відкидає таку редукцію богослов’я, першочерговим і незмінним завданням якого, навпаки, є пошук Істини, а не актуальності, пошук слів, «гідних Бога», а не людини. Богослов’я буде по-справжньому «актуальним», тобто істинно християнським, лише в тій мірі, у якій воно залишається спокусою для юдеїв, безумством для еллінів і чужим цьому світу, його тимчасовим «культурам» і «актуальності». Але це не означає, що богослов’я діє в культурному вакуумі.

Одна справа – залежність від світу, і зовсім інша – спрямованість до нього. Якщо перше – сприйняття світу як єдиного критерію богослов’я – слід відкинути, то друге, що тільки й буде в кінцевому рахунку фундаментом християнського ставлення до світу і його спасіння, є справжнім сенсом богослов’я. У цьому сенсі будь-яке справжнє богослов’я завжди було пастирським, місіонерським та профетичним, і з втратою одного з цих критеріїв щоразу перетворювалося на своєрідну інтелектуальну гру. 

Завдання богослов’я в кожний даний момент неминуче визначається потребами Церкви, і перше завдання кожного богослова – завжди розрізняти і враховувати ці потреби, усвідомлювати, чого чекає від нього Церква. Малу жменьку православних проповідників, природно, хвилює першочергово важливе і надзвичайно законне попереднє питання: у чому полягають потреби Церкви, на які вони зобов’язані відповісти і з урахуванням яких повинні будувати і планувати богословську працю? 

Завдання визначається передусім тим, що богослови працюють всередині і в інтересах православної громади, яка живе у неправославному світі.

Ті, хто має вуха, щоб чути, і очі, щоб бачити, напевно, дуже добре розуміють, що в сучасному світі, не можна бути православним без «опору середовищу». Духовно чужа культура є постійним викликом Православ’ю, так що віра, навіть сама по собі справжня, повинна бути свідомо сприйнята, ясно осмислена в її застосуванні до життя і завжди захищена від войовничого секуляризму. І тому богослов’ю саме тут потрібно буде знову знайти пастирський вимір, що допомагає осмислити нагальний зв’язок Передання Церкви з життям, а точніше, самому стати і цим осмисленням, і цим зв’язком, щоб надійно забезпечити сприйняття віри, яку шукає душа.