ДУХОВНІ ВИТОКИ ЄВРОПЕЙСЬКОЇ НАУКИ В КОНТЕКСТІ ХРИСТИЯНСЬКОГО СВІТОГЛЯДУ

Анотація

У статті розглянуто проблему взаємодії християнської думки та формування наукового знання в європейському культурному контексті. Проаналізовано онтологічні, гносеологічні та аксіологічні засади християнського світогляду, що створили необхідні передумови для виникнення науки в епоху Нового часу. На основі історичних прикладів діяльності Миколи Коперника, Йоганна Кеплера та Галілео Галілея продемонстровано, що глибока релігійна свідомість не тільки не суперечила науковому пошуку, а навпаки — стимулювала його. Автор наголошує, що протиставлення Церкви і науки є історичним міфом, а зародження наукової картини світу стало можливим саме в контексті християнського монотеїзму, який деміфологізував космос і легітимізував експериментально-математичне природознавство. Особливу увагу приділено богословським основам науки, зокрема значенню догмату про Боговтілення та християнської онтології у формуванні сучасного наукового світогляду. Практичне значення дослідження полягає у сприянні подоланню стереотипів щодо антагонізму між релігією та наукою та використанні його результатів у викладанні історико-філософських і богословських дисциплін.