СПЕЦИФІКА РЕЛІГІЙНОГО ЖИТТЯ ПРАВОСЛАВНИХ ГРОМАД ГАЛИЧИНИ ВІД ПІСЛЯВОЄННОГО ПЕРІОДУ ДО ПЕРЕБУДОВИ

Анотація

У статті розглянуто специфіку діяльності православних громад у Галичині від післявоєнного періоду до Перебудови. Цей період характеризують постійні утиски та переслідування православних осередків з боку держави, що пов’язано з бажанням установити тотальний контроль над релігійними громадами. Особливу увагу приділено внутрішньому розвитку православних осередків Галичини, зокрема акцентовано на перспективах Православної Церкви в цьому краї до протистояння атеїстичному впливу та пропаганді. Також проаналізовано роль органів радянської влади, характер і зміст їхнього впливу на діяльність православних громад у Галичині. Зазначено, що релігійна політика радянської влади була спрямована спочатку на консолідацію суспільних мас задля протистояння зовнішнім ризикам, що існували в післявоєнний час. Описано, що ставлення радянської влади до православних релігійних організацій Галичини погіршилось через втрату інтересу до Греко-Католицької Церкви, яку, на її думку, було ліквідовано. Висвітлено подальший розвиток православних осередків під впливом тиску й контролю держави, який щоразу посилювався. Детально розглянуто тенденцію до підвищення рівня релігійності в Галичині, збільшення чисельності православних громад, духовенства та церковного клиру, незважаючи повне ігнорування основоположного права людини на свободу віросповідання з боку радянської влади. Доведено, що саме Галичина була регіоном найбільшої концентрації православних осередків. Обґрунтовано, що саме православні громади в Галичині чинили найбільший опір радянському тиску, що пов’язано з високим рівнем релігійності краю та ментальністю галичан.