СЕКУЛЯРИЗАЦІЯ ЦЕРКОВНИХ МАЄТНОСТЕЙ І СВЯТИТЕЛЬ АРСЕНІЙ МАЦІЄВИЧ

Анотація

Статтю присвячено важливому питанню церковної історії та канонічного права щодо секуляризації або ж незаконного вилучення багатьох надбань Церкви. Подано відомості стосовно секуляризаційних заходів імператриці Катерини II в Росії та про боротьбу з українськими ієрархами, а насамперед із митрополитом Ростовським Арсенієм. Він не піддавався на жодні залякування, впливи чи авторитети у відстоюванні правди Христової. Показано, що перші спроби відбирання церковних маєтностей здійснив ще російський цар Іван Васильович III, який скориставшись правом завойовника (у 1478 р.), половину новгородських монастирських та архиєрейських володінь роздав боярським дітям, а 1494 р. аналогічно вчинив із частиною майна новгородського владики. Те саме він хотів поширити на всю країну і навіть знаходив підтримку серед деяких
монахів, наприклад, прп. Ніла Сорського та ін. білозерських пустельників. Подібні спроби робив також Іван Васильович 1503 р., який запропонував Собору в Москві відібрати взагалі у всіх монастирів населені земельні володіння. А вже при Петрі I (в 1697 р. вийшло розпорядження, яке обмежувало монастирі щодо нових будівель, а всіх церковних людей, які були у володіннях патріарха, архиєреїв та архимандритів було віддано під мирський суд). Доведено, що секуляризаційні заходи московського самодержавства стосовно церковних володінь сьогодні є мало вивченою темою. Адже через вилучення маєтностей Церква Христова не мала можливості повною мірою здійснювати високу місію просвітництва. Зроблено висновки про те, що загалом XVIII ст., особливо його середина, в історії українських монастирів стала епохою боротьби за свої давні права та привілеї, на які посягали козаки, міщанство й інші можновладці. Коротко схарактеризовано визначних церковних ієрархів, які спочатку виступили проти секуляризації, зокрема єпископ Костромський Даміан, митрополит Московський Тимофій, єпископ Старгородський Сильвестр, архиєпископ Переяславський Афанасій, але після догани від Синоду вони були змушені змінити свою думку. Незмінними у своєму слові залишилися митрополит Ростовський святитель Арсеній Мацієвич, якого заарештували, позбавили сану та відправили у заслання, де він і помер, а також митрополит Тобольський святитель Павло Конюшкевич, якого Синод засудив до позбавлення сану. Детально проаналізовано негативний вплив секуляризації на прикладі Свято-Михайлівського Золотоверхого монастиря.