ПОСТТРАВМАТИЧНИЙ СТРЕСОВИЙ РОЗЛАД КРІЗЬ ПРИЗМУ ХРИСТИЯНСЬКОЇ АНТРОПОЛОГІЇ: БОГОСЛОВСЬКО-ПСИХОЛОГІЧНИЙ АНАЛІЗ І ПАСТИРСЬКІ СТРАТЕГІЇ ДОПОМОГИ

Анотація

Статтю присвячено богословсько-психологічному аналізу посттравматичного стресового розладу (ПТСР) у контексті російсько-української війни з урахуванням православної антропології та сучасних клінічних підходів. Показано, що ПТСР становить складний феномен із когнітивними, емоційними, поведінковими й духовними наслідками для військових і цивільних; окреслено ключові діагностичні параметри й поширеність, а також коморбідність із депресією та тривогою. На рівні богослов’я описано бачення людини як образу Божого й інтегральної єдності душі й тіла, де травма виступає не лише психологічною дисфункцією, а раною серця, що потребує духовного лікування через співстраждання, молитву, покаяння та життя у спільноті. Узагальнено практики пастирського супроводу та співпраці капеланів із психологами, що підсилюють морально-психологічну стійкість військових і сприяють інтеграції травматичного досвіду (зокрема у вимірах моральної травми, «провини» того, хто вижив, та відновлення сенсу). Окремо акцентовано на досвіді священників і психологів Православної Церкви України, де поєднання таїнств, молитви псалмами, конфіденційної розмови, груп підтримки та направлення до фахових служб утворює цілісну модель допомоги. Запропоновано структуровані пастирські стратегії, орієнтовані на довготривалий супровід, профілактику вигорання духовенства та міждисциплінарну взаємодію, що відповідають сучасним викликам служіння Церкви під час війни.