СОЦІАЛЬНЕ СЛУЖІННЯ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ УКРАЇНИ: КОНЦЕПТУАЛЬНІ ЗАСАДИ В ЕКЛЕЗІОЛОГІЧНОМУ ДИСКУРСІ

Анотація

У статті розглянуто концептуальні засади соціального служіння Православної Церкви України в еклезіологічному дискурсі. З’ясовано, що в центрі сучасної православної богословської думки стоїть еклезіологічна проблематика, яка суттєво трансформує розвиток церковно-парафіяльного буття. З’ясовано, що на сучасному етапі розвитку ПЦУ її соціальне служіння охоплює: складну соціальну роботу, процеси соціалізації особистості, проповідь, богослужіння і активну взаємодію між церковними парафіями та українським суспільством.

Наголошено, що концептуальні засади соціального служіння зумовлюють формування духовних ідей, християнських ціннісних орієнтирів, гуманітарних норм і нових форм соціальної взаємодії ПЦУ в багатьох сферах життєдіяльності сучасного суспільства. Обґрунтовано, що храмове богослужіння, звершення Євхаристії є центральними концептуальними аспектами соціального служіння та місійної справи українського православ’я. Еклезіологія визначає духовні потреби й мотивацію православного християнина. Доведено, що богослужіння Православної Церкви є платформою християнської комунікації та невід’ємною складовою її глобальної священної місії. Зазначено, що соціальне служіння ПЦУ — це не лише конкретні соціальні програми та благодійна допомога нужденним, а й репрезентація духовних надбань християнства (богослов’я, ідеалів гуманізму, аскетики, духовних цінностей, моралі тощо).