ІНТЕЛЕКТУАЛЬНА СПАДЩИНА КИЇВСЬКОЇ ДУХОВНОЇ АКАДЕМІЇ ХІХ — ПОЧАТКУ ХХ СТ.: ПОТЕНЦІАЛ ВЗАЄМОДІЇ БОГОСЛІВ’Я ТА РЕЛІГІЄЗНАВСТВА

Анотація

Статтю присвячено такому перспективному напряму дослідження інтелектуальної спадщини Київської духовної академії кінця ХІХ – початку ХХ ст., як виявлення потенціалу взаємодії і взаємозбагачення богослів’я та науки. Зокрема, звернено увагу на те, що в тогочасних місцевих біблієзнавчих та богословських студіях відбувалося спільне для багатьох європейських країн формування елементів наукового вивчення релігійних феноменів. Їх виявлення стане внеском в історію поступу київської інтелектуальної культури в її теологічному й науковому аспектах. Проаналізовано кілька значущих праць київських дослідників-академістів того періоду (Якима Олесницького, Володимира Рибінського, Дмитра Богдашевського). На підставі цього аналізу описано процес формування на ґрунті київської православної богословської апологетики елементів релігійної компаративістики, історії, філософії, феноменології, психології та соціології релігії. Такі елементи були в цілому суголосні загальноєвропейським та загальносвітовим інтелектуальним трендам. Отримані дані здатні значно розширити та збагатити наші уявлення про вітчизняний потенціал взаємодії науки та богословʼя у вивченні духовної культури людства.