ГРЕКО-КАТОЛИЦЬКА ЦЕРКВА В КОНТЕКСТІ ЕТНОКОНФЕСІЙНИХ ВІДНОСИН У ГАЛИЧИНІ (ДРУГА ПОЛОВИНА ХІХ – ПОЧАТОК ХХ СТ.)

Анотація

Стаття спрямована на всебічне осмислення характеру та динаміки взаємин між Греко-Католицькою і Римо-Католицькою Церквами в Королівстві Галичини та Лодомерії у складі Австро-Угорської імперії в другій половині ХІХ – на початку ХХ ст. у ширшому контексті формування національних ідентичностей та конфесійно зумовлених моделей політичної поведінки, актуальних для сучасного українського суспільства.

Основну увагу зосереджено на аналізі конфесійного чинника як одного з ключових елементів українсько-польського (русино-польського) протистояння та інструменту національної мобілізації в умовах імперського правопорядку, що дозволяє простежити історичні витоки сучасних конфесійних і світоглядних розмежувань в Україні. У дослідженні простежується вплив державної політики австрійської влади, польського соціально-економічного й культурного домінування, а також внутрішніх трансформацій церковних інституцій на формування стійких моделей міжконфесійної напруги та конфліктної взаємодії.

Особливу увагу приділено з’ясуванню механізмів ототожнення релігійної та національної ідентичностей, які в історичній перспективі сприяли політизації церковного життя й радикалізації суспільних настроїв, а також аналізу соціально-політичних умов поширення проросійських орієнтацій у середовищі греко-католицького духовенства та світської інтелігенції Галичини після поразки революційних подій 1848–1849 рр. Осмислення цих процесів дає змогу актуалізувати історичний досвід Галичини для розуміння сучасних викликів, пов’язаних із взаємодією релігії, національної ідентичності та зовнішньополітичних орієнтацій України.