ПОЛЕМІЧНІ ТВОРИ ІДЕОЛОГІВ УКРАЇНСЬКОЇ АВТОКЕФАЛЬНОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ (УАПЦ) ТА УКРАЇНСЬКОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ АВТОКЕФАЛЬНОЇ СИНОДАЛЬНОЇ ЦЕРКВИ (УПАСЦ) У 1920-ТІ РОКИ

(До 100-ої річниці з нагоди проголошення автокефалії УПАСЦ на II Всеукраїнському Помісному Соборі 17–27 травня 1925 р.)

Анотація

У травні 2025 р. виповнилася 100-та річниця проголошення автокефалії Української Православної Автокефальної Синодальної Церкви (УПАСЦ) на II Всеукраїнському Помісному Соборі цієї Церкви, який відбувся в м. Харків 17–27 травня 1925 р. Діяльність УПАСЦ та її очільників у цей період мало досліджена через брак документальних джерел. Про соборну діяльність цієї Церкви та полеміку з прихильниками УАПЦ виявлено поки що тільки невелику кількість газетних матеріалів, зокрема збірку «Голос Православної України».

Джерела з історії Української Автокефальної Православної Церкви на чолі з митрополитом Василем Липківським (1864–1937) збереглися набагато краще через включення їх до спеціальних зібрань у державних архівах України після політичного процесу «Спілки визволення України» у 1930 р., а також завдяки видавничій діяльності української церковної діаспори після Другої світової війни, яка видала друком документальні джерела та публікації.

Попри майже повне знищення у 1920–1930-ті рр. церковно-адміністративних структур та ієрархії як УПАСЦ, так і УАПЦ, в архівах почасти збереглися полемічні твори богословів Української Православної Автокефальної Синодальної Церкви та богословів й ідеологів Української Автокефальної Православної Церкви, які були присвячені основній проблемі — пресвитерській хіротонії митрополита УАПЦ Василя Липківського у 1921 р. та відповідній аргументації, яка наводилася за працями святих Отців Православної Церкви. Негативне ставлення митрополита Іларіона (Огієнка) зумовлене не орієтацією на писання святих Отців Церкви, а радше ігноруванням його як міністра ісповідань уряду УНР у Польщі під час утворення УАПЦ в Києві в 1921 р.