ВПЛИВ РІШЕНЬ ПЕРШОГО ВСЕЛЕНСЬКОГО СОБОРУ НА ФОРМУВАННЯ ЛІТУРГІЧНОЇ ТРАДИЦІЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ

Анотація

Стаття присвячена аналізу літургійного виміру рішень Першого Вселенського Собору 325 р. у трьох головних площинах: уніфікація пасхалії як засадничий крок до формування річного богослужбового кола; упорядкування літургічної дисципліни канонами 18 і 20 (і пов’язаними з ними пастирськими приписами); опосередкований вплив адміністративно-канонічних норм (канони 4–7) на розвиток місцевих літургічних традицій. На підставі джерел нікейської доби та сучасної історико-літургічної літератури показано, що соборне вирішення пасхального питання закріпило єдність часу святкування Воскресіння Христового, стало структурним стрижнем рухомих свят і постів, тоді як канонічні норми щодо ролі диякона та недільної молитовної постави уніфікували зовнішні знаки спільної молитви. Розкрито механізм поєднання єдності і різноманіття: в межах узгоджених засад помісні Церкви розвинули власні анафори і чинопослідування, зберігаючи вселенську єдність.