Гімн «Світло тихе»: богословсько-літургічний аналіз

Анотація

Стаття присвячена богословсько-літургічному аналізу гімну «Світло Тихе», що співається за кожним вечірнім богослужінням. У ній досліджено історію походження означеного піснеспіву. Давні греки промовляли до вогню «Світло добре» запалюючи вечірні світильники, намагаючись задобрити стихію. Цей звичай увійшов і до християнського побуту, проте з іншим змістом. Взяті до уваги збережені ранньохристиянські пам’ятки літургічної літератури які несуть інформацію про формування частин вечірньої служби, які стали основою так званої константинопольської «співаної служби». У богослужіннях Церкви ІІІ ст. простежуються окреслення літургійного чину вечірні, тобто спільним вечірнім молінням яке поєднувало в собі літургічний вимір і внесення світильника для спільної молитви- прослави Христа Господа, який своїм приходом просвітив увесь Всесвіт. З тих часів гімн «Світло тихе» є серцевиною й окрасою візантійського вечірнього богослужіння. Так і запалення вечірнього, матеріального, фізичного світла поєднувалося з прославою Христа як
істинного духовного Світла, як джерела всякого освячення людини і світу. Поступово вечірня отримала ту, довершену форму, яка потрапила на українські землі Київської доби. На її теренах збереглися різні типи літургійних книг, що містять репертуар вечірні служебники та часослови. Ці книги були нотовані частково, уживаною в той час слов’янською невменною нотацією. Новим етапом фіксації мелодики піснеспівів стало створення в Україні нового типу лінійного письма та створення на його основі нових збірників ХУІ століття, які дали можливість якісного прочитання літургійних піснеспівів. Зовнішня функція молитви з плином часу відпала, проте внутрішня глибина та чистота дійшли до наших днів. Цей піснеспів має глибокий догматичний і богословський зміст, визначено його літургічне використання та проведено богословське осмислення крізь призму догматичного вчення Православної Церкви.

The article is devoted to the theological and liturgical analysis of the hymn «Quiet Light» that is sung at every evening worship. The history of the origin of the song is investigated in it. The ancient Greeks said to the fire «Good Light» by lighting evening lamps, trying to coax the element. This custom also became a Christian way of life, but with another content. The early Christian monuments of the liturgical literature which carry information about forming parts of the evening service, which became the basis of the so-called «sung service» of Constantinople are taken into consideration. In services of the Third Century Church the outline of the liturgical act of the Vespers is traced, that is, a common evening prayer that combined the liturgical measuring and bringing a lamp for common prayer – glorification of Christ the Lord,Who enlightened the entire universe with His arrival. Since then, the anthem «Quiet Light» is the core and decoration of Byzantine evening worship. So is inflaming the evening, material, physical light was combined with the glory of Christ as a true spiritual Light, as the source of all sanctification of man and the world. Gradually, the Vespers got the perfect shape that got on Ukrainian lands of the Kyiv era. Different types of liturgical books containing repertoire of Vespers, service books and horology books have survived on its territory These books were partially with musical notes, used at the time by the Slavic medieval sign notation. The new stage of fixing the melody of songs was the creation of a new type of line letter in Ukraine and new collections of the 16th century based on it, which gave the opportunity to read the liturgical songs qualitatively. The external function of prayer over time has disappeared, but the internal depth and purity have reached our day. This song has a deep dogmatic and theological content, its liturgical use has been defined and theological reflection has been conducted through the prism of dogmatic teaching of the Orthodox Church.